26 вересня 2024 року в конференц-залі Музею геноцидів «Територія пам’яті», за підтримки Департаменту освіти та науки Одеської міської ради  відбувся лекторій для учителів суспільствознавчих дисциплін міста,  приурочений Дню пам’яті жертв Бабиного Яру. Відкрили захід Тетяна Волковська, консультант КУ «Одеський центр професійного розвитку педагогічних працівників», Павло Козленко, кандидат філософських наук, очільник Одеського центру Голокосту, та Ігор Щупак, кандидат історичних наук, директор Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» (м. Дніпро) дистанційно. В своїй промові Ігор Щупак говорив про минуле та сьогодення в вивченні трагічної історії Бабиного Яру, про формування історичної пам’яті в суспільстві про події Голокосту в Україні, пошуки паралелей в історії з точки зору відповідальності за геноциди, злочини проти людяності.

Український вимір Голокосту, яким є 1,5 мільйони єврейського населення, знищеного під час Другої світової війни, через призму Бабиного Яру презентував в своїй лекції Єгор Врадій, кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума». Він акцентував увагу слухачів на глобальних явищах геноцидів, які відбувалися на теренах України в ХХ столітті: Голодоморі 1932-1933 років, Голокосту євреїв, ромів, депортації кримськотатарського народу. Цікавим був екскурс в історію меморіалізації пам’яті трагедії Бабиного Яру, коли індивідуальна пам’ять з єврейських сімейних історій, розповідей свідків подій  намагалась прорватись через офіціоз та цензуру радянської пропагандистської машини. Ми продовжуємо осмислювати трагедію Бабиного Яру в сьогоденні, в умовах російсько-української війни.

В заході взяли участь 65 педагогів загальноосвітніх навчальних закладів міста. Рефреном звучали думки про те, що спільна та локальна пам’ять про Голокост, «Бабини Яри» по всій території України є важливим уроком для підростаючого покоління, а створення сучасних шкільних музеїв геноцидів – роботою з формування цієї пам’яті.