28 травня щорічно вшановуємо пам’ять Великого українця – Івана Яковича Франка. Цьогоріч виповнюються 110 роковини від дня його смерті.
«Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості» (М. Рильський).
У нашому традиційному каноні саме Франкові належить друга сходинка після Т.Г.Шевченка.
Народ назвав його Каменярем. Видатний письменник, публіцист, перекладач, філософ, учений, громадський і політичний діяч. Сучасники називали його велетом думки і титаном праці. Він залишив по собі колосальну художню й наукову спадщину, яка становить близько 50 тисяч творів. 50-томне академічне видання ворів, здійснене в 1976-1986 роках, є далеко неповним його доробком. За 40 років творчої діяльності І.Я. Франко видав 11 поетичних збірок, понад 100 оповідань, 9 повістей, понад 10 драматичних творів, понад 2 тисячі публіцистичних статей. Ним здійснені переклади з французької, німецької, англійської, польської, чеської, сербської, хорватської, старогрецької, латинської, арабської, індійської, давноєврейської мов. Найбільше у Франка різноманітних праць літературознавчої, політичної та навіть економічної проблематики.
Франкову мотивацію писати так багато суттєво живило переконання , що він доволі самотній у такій подвижницькій праці. Буквально намагався встигнути все й докласти зусиль в усіх напрямках , бо хто ж іще зробить, якщо не він? Справді вірив, що літературою можна вплинути на суспільство – пробудити, просвітити, спонукати до глибшого самоусвідомлення.
Вшановуючи видатну особистість нашої держави, виховуємо любов до рідної України, Батьківщини, свого народу, зацікавленість до вивчення творчої спадщини письменника. Роки й століття не можуть зупинити потужність слів поета-Каменяра.
Тексти Франка – то цілий материк, який відкриваєш не відразу. Але на молодших від нього письменників вплинули не тільки його твори, а й сама особистість Івана Яковича. Він був харизматичний, тобто мав дар вражати інших. «Від молодих років і до глибокої старості Франко вражав, і він вражає досі» (Ростислав Семків).
Світла пам’ять про Івана Франка – це не лише данина минулому, а й дороговказ у майбутнє, до якого веде нас вогненне слово