А я на землі людина!
У серці добро несу,
І маю в житті надію
Зустріти любов свою

Завжди приємно й радісно, коли родина збільшується, розростається, продовжує життя у нових людях.

Сьогодні дружня родина вчителів-поетів приймає до себе молоду талановиту колегу, учительку української мови та літератури Одеської гімназії № 26 Герасімчук Надію Вікторівну.

Надію Вікторівну добре знають не тільки педагоги Одеси, а й України. Вона є учасницею низки вебінарів різних рівнів з питань реалізації Нової української школи.

А сьогодні знайомимо читачів та учасників проєкту «Поезія єднає та окрилює» з поетичними напрацюваннями вчительки, якими вона щиро й сердечно ділиться з нами, створюючи навколо себе простір любові, добра, надії.

Знайомтесь!

На перетині світів – слово, що народжує поезію

Герасімчук Надія Вікторівна, мама двох синів і вчителька української мови та літератури Одеської гімназії №26 Одеської міської ради.

Життєвий шлях, який розпочався зі шкільної парти, поступово переріс у покликання, що поєднало в собі і навчання, і творчість.

Саме у стінах рідної школи, де слово вперше озвалося не лише як знання, а як жива емоція, що здатна торкатися найпотаємнішого, зародилася моя мрія — не просто вивчати, а передавати, не лише пояснювати, а надихати, відкриваючи для інших той світ, у якому література стає частиною внутрішнього життя.

Продовженням цього шляху став філологічний факультет, де кожен твір проживався як особиста історія, а кожна лекція перетворювалася на діалог із часом, культурою і собою, формуючи не лише фах, а й світогляд, у центрі якого завжди залишалося Слово.

І коли доля привела мене знову до рідної школи — уже як учителя, — цей колообіг набув особливого змісту, адже серед дзвінків, дитячих очей і щирих запитань слово знову ожило, але вже в іншій ролі: як міст між поколіннями, як простір довіри, як можливість проростати у серцях учнів.

Водночас життя подарувало мені ще одну важливу роль — материнство, у якому, виховуючи двох синів, я щодня відкриваю нові глибини любові, терпіння і ніжності, що, переплітаючись із педагогічним досвідом, наповнюють моє слово ще більшою щирістю і теплом.

І саме на перетині цих світів — школи й дому, тиші й щоденного руху, внутрішніх переживань і невисловлених думок — слово, ніби виходячи за межі звичного, одного дня перестало вміщатися у звичайні речення, перетворюючись на рядки, у яких народжується поезія.

Мої вірші — це відлуння прожитого й відчутого, це спроба зберегти миті, які не піддаються часові, це розмова із собою і світом, у якій звучать любов і сила, ніжність і віра, усе те, що формує людину і залишає слід у серці. Іноді все починається з навчання, але справжнього звучання набуває саме у поезії

• Нехай це знайомство буде початком чогось світлого й натхненного! Хай весняне сонце лагідно торкнеться Ваших думок, наповнить серце теплом, а душу – легкістю ій вірою в хороше! Бажаю, щоб кава була смачною, розмови – щирими, а справи – в радість! Відчуйте, які Ви сильні, красиві й неймовірні.

Дякуємо нашій талановитій молодій колезі за активну життєву позицію, сміливу патріотичну думку, значну освітньо-педагогічну роботу та плідну творчу діяльність.

Бажаємо нових професійних та мистецьких досягнень, успіхів та поетичних злетів!